| А якого кольору небо | |
|
 - Мам, а мам ... Я волочу сумку, за другу руку причепилася моя красуня. Дихання, якщо чесно, вже збився, але ось зараз ми дійдемо додому ... В цей час вона мені розповідає новини, які особливо не потрібно прислухатися. Хто кого вдарив, хто що намалював, чим годували на обід, хто не спав вдень ... Зазвичай ми мирно дотопиваем до дому, а вже потім починаються розмови більш насущних проблем: чому у кішки чотири лапи, чому сонечко заховалося, чому зірочки так пізно гуляти виходять ... - Мам ... - Що? Питання в стилі стандартного «чомучки»: - А якого кольору небо? Я, маневруючи між калюжами і острівцями бруду, не відриваючи погляду від дороги, на автоматі: - Синього. - Мамо, та ти що? Небо буває тільки блакитним. - Малишка, що з тобою? Небо буває різним. І синім, і блакитним, і чорним, а ще зеленим, рожевим, фіолетовим. - Мамо! Так! Не! Буває! Зупиняюся, плюхатися сумку. Моя красуня вже почервоніла від образи. - Мамо, як ти не розумієш!? Небо не може бути різного кольору! Ми сьогодні малювали небо блакитним, і вихователька нам розповідала, що небо блакитне, і на нашому прапорі теж є блакитна смужка, це символ неба! Замовкла, дихання не вистачило. Та й у кого б його вистачило на такий довгий пропозицію? Перепочити потрібно. Я думала, хоч пройдемо ще декілька метрів, поки вона відпочине, але дитини, як то кажуть, понесло: - Мамо, скажи, що ти дійсно не знаєш, якого кольору небо? - Малий, ну нехай воно буде блакитним, добре? Давай додому дійдемо, кинемо сумки і поговоримо. Але моя улюблена «чомучка» не зупиняється. І поблажливо так: - Мамо, а ти хоч знаєш, якого кольору хмарки на небі? Ну що ж тобі відповісти, а? Скажу білі, щоб відчепилася, так ти скажеш, що зараз на небі сірі. Скажу, що сірі, може тобі в садку сказали, що хмари бувають білі. Ні, треба у виховательки плани занять попросити. Може тоді буде легше. - Сірі, а ще бувають і білі. - Добре, мам, ну хоч щось ти знаєш. Слава Богу, вже дійшли. Сіла на диван, а моє чадо не вгамовується: - Мамо, а ви чого, не вчили про небо, про хмаринки, а? - Кошеня, не чого, а що, і що тут вчити? - А як же! Правильно відповідати потрібно, ось що! - Гаразд, підемо з тобою гуляти трохи раніше, все побачиш. У нас за будинком пустирі, городи ... А заходи такі, що шкодую, що не вчилася в художній школі. Пробувала малювати, по книгах не все зрозуміло, багато не виходить, а таку гаму кольорів передати ... Це, дійсно, потрібно вміти. А тут ще й всякі дрібні критикують. Виходимо за будинок. А сірі хмаринки злегка розійшлися, небо, як веселка: кольори переливаються від червоного до темно-фіолетового, проходячи через весь спектр і йдучи майже в чорний, де залишилися хмари. - Ну, дивись, якого кольору небо? Тиша. Моєї красуні зазвичай пальця в рот не клади, а тут замовкла. Мовчала хвилин п'ять, а потім тихо так: - Красивого ... - А ще якого? Починає перераховувати. І червоний, і жовтий, оранжевий. Раптом скрикує: - Мамо, дивись, аж зелений є! - А хмари? Хмари якого кольору? - Сірого! - Е, ні, дивись уважно. - Рожеві, сірі, золоті, чорні ... - Ось це вже краще. - Ну що, переконалася, що небо буває різним? Мовчання ... - Малий, ну ти чого, а? - А вихователька сказала, що ... Моє терпіння майже лопається: - А у нас що, небо неправильне? Мовчить. Мовчить моя красуня про небо. Я тихенько розмову в іншу сторону перевела, вважати почали віконця в домі ... Відволіклася ... А вдома насамперед за олівці схопилася. - Що ти будеш малювати? - Картину. Як в садочку малювали. Проводить лінію, бере блакитний олівець і починає заштріховивать рівно-рівно весь верх. І тут ... Зітхає, кладе його на місце, дістає всю пачку і починає малювати кожним по черзі ... Фу ... Дійшло ... За вечерею татові видає: - Тату, знаєш, а нам вихователька розповідала, що небо блакитне. А насправді воно різне. Тихенько додає: - Гарне ... |
| Останнє оновлення ( Вівторок, 04 листопада 2008, 20:25 ) |