| Щасливі сльози | |
|
|
Увечері в мене почала боліти спина. Як собі допомогти я не знала, але зробила, що змогла - постояла під теплим душем, полежала то на одному боці, то на іншому і навіть спробувала заснути. Безрезультатно. Причому стало тільки гірше. Спина то переставала хворіти, то знову починала. Зв'язати біль у спині з переймами мені навіть в голову не прийшло. І я заспокоювала себе, що народжувати мені ще рано. Однак чоловік, постеживши за мною, все - таки викликав швидку, бо я вже починала тихо поскулівать. Мене одразу відвезли до пологового будинку, насилу завантаживши в машину. Живіт у мене був просто-таки видатних розмірів і пересувалася я з працею. Поки доїхали - спина пройшла. Я навіть подумала, може даремно мене сюди приперли - народжувати мені ще рано. Але лікар сказав "будемо народжувати", а я іспугалась.Меня проводили в операційну, визначивши на кушетку. Сказати, що на ній лежати було незручно - значить нічого не сказати! А тут ще й спина знову захворіла та так, що аж сльози виступили. Я - то думала, що медсестри, бачачи моє тяжке положення, будуть нянькаться зі мною і заспокоювати, - але яке там! Вимкнули світло і, сказавши, "лежи", пішли. Все таки іноді прятно, коли тебе жаліють. Але так як скаржитися не було кому, я потроху заспокоїлася, взяла себе в руки і вирішила, що це ще дурниця, у порівнянні з тим, що мені належить. Про всяк випадок я готувала себе, що буде ще більш боляче. Мені зробили якийсь укол і я навіть заснула. Але не надовго. Прокинулась я від різкого бажання - хочу народжувати. Лежать, а тим більше тужитися, на твердій кушетці було жахливо незручно. Мені дуже хотілося перемісить скоріше на пологове крісло, вчепитися в нього мертвою хваткою і ... народити вже нарешті! Зрозуміло, мені незабаром надали таку можливість ... Здавалося, все тривало не більше 5 хвилин. Мені навіть боляче не було, тому що я постійно думала - "це ще не боляче, повинно бути болючіше" Я з останніх сил напружилась, ... і почула дитячий плач, ... полегшення і таке щастя, що я заплакала. Лікарі з подивом дивилися на мене: під час пологів на криків, ні сліз, а тут, коли все закінчилося - плаче. Це були найщасливіші сльози в моєму житті - я плакала від щастя! - 3800, 53см, хлопчик,-радісно оголосила лікар. Я сміялася і плакала від щастя. Чи треба говорити, що в той момент я була найщасливішою людиною на світі?! Тоді я зрозуміла, яке це щастя - подарувати маленькому чоловічкові життя, народити ... тільки заради цього варто жити! |
| Останнє оновлення ( Субота, 18 жовтня 2008, 20:23 ) |