| Чому реклама так залучає маленьких дітей? | |
|
|
Це просто жах якийсь! Моя півторарічна дочка несеться до телевізора, ледь почувши перші звуки реклами. І її неможливо відліпити від екрану, поки рекламний блок не закінчиться. За цей час ми встигаємо зробити все, що у звичайному, нерекламному стані наша дитина з собою робити не дозволяє: посадити її на горщик, розчесати, переодягти, нагодувати - напоїти. А вона буквально очей від екрана не відводить. Я занепокоїлася, чесно кажучи. Моя дитина ні на що так більше не реагує. А коли одного разу зникло зображення на екрані, а звук залишився, я зрозуміла, що щось тут не те. Тим більше, що в порядку експерименту, я тут же і звук прибрала геть - ефект той самий. Дитина стоїть, втупившись у мовчазний чорний екран і «дивиться» рекламу. Бесіда з подругами, які мають дітей старшого віку, трохи мене заспокоїла - виявляється, всі діти так рекламу люблять, це потім з віком проходить. Але, все-таки, це дивно, погодьтеся! Что-то сильно тут пахне «високими технологіями»: НЛП, 25 кадром та іншими медійними штучками. Просту, так би мовити, самопальних рекламу дитина ігнорує повністю. Тільки якісну, дорогу рекламу, що йде по центральних телеканалах. А канали, треба сказати, просто з себе виходять, намагаючись залучити на час реклами до екрану більше телеглядачів. Заставки, що сповіщає початок рекламного блоку, вражають своєю барвистістю, грандіозністю. Тут і сам мимо не пройдеш - замилуєшся. НТВ так напхали свої заставки скреготом, гуркотом, барабанним боєм та електронним тріском, що аж голова починає боліти через пару секунд. Як, втім, і весь свій звукове оформлення. Я в технологіях рекламних не розбираюся - я суджу з позиції обивателя. І дотримуюся думки, що гарні товари в рекламі не потребують. Мені за дітей прикро: знайшли на кому гроші робити! Звичайно, я поцікавилася й думкою фахівців з цього приводу. І всі вони досить переконливі, і логічні, і діють заспокійливо. Говорять про те, що завдяки короткій фіксації уваги у маленької дитини, його інтересу вистачає на кілька хвилин - саме на такий час, яке триває звичайний стандартний рекламний ролик. Кажуть, що активна динаміка в рекламних сюжетах, швидка зміна картинок на екрані і яскраві кольори привертають увагу дитини, можуть його зацікавити, хоча сенсу рекламного тексту вони не розуміють. Кажуть, що, зважаючи на вузькості уявлень про навколишній світ, дитині цікавіше дивитися рекламу, де діють звичні дядьки й тітки, Лялі і ав-ав, ніж, наприклад, мультики, де багато незнайомих ще їм персонажів. Багато говорять, але якось від усіх цих пояснень тхне нещирістю, вам не здається? Якби ці самі фахівці бачили, як дитина перетворюється практично на зомбі, побачивши першого рекламних кадрів, вони б навряд чи з такою легкістю пускалися в заспокійливі роздуми. По-моєму, тут є дуже серйозний привід для роздумів. У мене відлягло останнім часом від серця: моя дитина, здається, перестає цікавитися рекламою. У Марійки тепер новий кумир - стара радянська музична казка про Пітера Пена. Я із задоволенням спостерігаю за тим, як дочка співпереживає подіям фільму і пританцьовує під музику. Я дуже сподіваюся, що у моєї дівчинки буде гарний смак. |
| Останнє оновлення ( Вівторок, 09 вересня 2008, 20:22 ) |